Десерт “Павлова”– легкий, як танець

У цьому році я вперше потрапила на балетну виставу. Не смійтеся, то правда. Найдивніше, що тільки зайнявши місце у глядацькому залі, зрозуміла, що ніколи не бачила балет наживо. У радянські часи балетні вистави чітко асоціювалися з національною жалобою і з плином часу то якось відбило охоту насолоджуватися ними як мистецтвом. А тут я дивилася на граціозні рухи танцівниць і усвідомлювала, чому протягом століть вони змушували губити розум навіть найсильніших світу цього. Авдотію Істоміну любив Пушкін, він навіть згадав її у романі „Євгеній Онєгін”, Матільда Кшесинська зуміла закохати в себе аж трьох представників царської сім’ї, чим створила серйозні проблеми у  тогочасній політиці, Іда Рубінштейн була музою для художника Валентина Сєрова, композитора Моріса Равеля та письменника Габріеле Д’Аннунціо. 

Анна Павлова взагалі стала живим міфом: індуси вітали її квітами лотоса, як божество, у Франції назвали на її честь літак, а у Голландії – сорт тюльпанів. До речі, існує ще й цікава кулінарна легенда, пов’язана з Анною Павловою. Я хотіла розповісти її вам своїми словами, та випадково натрапила на вже готову розповідь і зрозуміла, що краще не скажеш. Тож цитую так, як є. Матеріал взято з італійського блогу ilfiordicappero.com 

„Отже, дія відбувалася в 1926 році в Перті, Австралія. Берт Саші побачив у танці її, Анну Павлову, тендітну і невагому, білу і легку, мов хмаринку, що з небаченою грацією ніби пливла на сцені. Він був зачарований. Він знав, що ця крихітна жінка переслідуватиме його навіть у снах.

Анна перебувала в готелі, де він, Берт, працював кондитером. Щодня він зустрічав і проводжав її закоханими очима. Вона була маленькою, худою жінкою середнього віку, але виглядала як лялечка. Вона охоче їла, обожнювала солодощі, а ще більше посміхалася. Любила одягатися в біле, з великими шалями, збагаченими перлами і шифоном. Берт годинами залишався на кухні, готуючи всілякі солодощі, щоб побачити, як вона їх смакує, посміхаючись. Коли Анна повернулася до Європи, в Берта почалася депресія, він продовжував працювати, але безплідно, його очі завжди шукали Анну в холлі готелю.

Через п’ять років у газеті з’явилася новина про те, що Анна Павлова померла від пневмонії. Берт плакав, але на наступного дня вирішив піти на роботу і створити десерт на пам’ять про кохану. Десерт, який повинен був бути “жорстким”, як кінчики пуантів, але м’яким і пишним, як її рухи, білим, як пір’я вмираючого лебедя, але з червоною плямою, як і хвороба, що її забрала… ”

Так народився десерт „Павлова”. Про достовірність цієї розповіді вже багато років сперечаються історики та кулінари, немає навіть спільної думки, у якому саме готелі був створений рецепт, Нова Зеландія та Австралія досі не можуть вирішити питання про першість. Адже у той час ім’ям знаменитої балерини часто називали парфуми, одяг та цукерки. І все ж така гарна романтична історія має право на існування, тим більше, що десерт „Павлова” став справжньою візитною карткою Австралії та Нової Зеландії, там ним можна поласували майже скрізь, особливо під час великих свят. 

І мабуть таки правда, що ця смакота була створена на честь великої творчої особистості, бо навіть постійно готуючи за тим самим рецептом, щоразу можна отримати щось зовсім нове. Цей десерт ніби справжня жінка, що залишаючись завжди собою, змінює вигляд у залежності від настрою та ситуації. „Павлова” може стати ошатним святковим тортом (як на титульній фото), маленьким монопорційним тістечком, симпатичним тортиком для чаювання з друзями чи навіть Різдвяним вінком! 

Та й готувати його не так вже й важко, єдина важлива умова – щоб у вашій духовці добре регулювалася температура. В іншому досить дотримуватися рецепту і все обов’язково вийде!

Значить, готуємо десерт “Павлова”! Нам знадобиться:

для безе

  • 6 білків
  • 200 г цукру
  • 15 г крохмалю
  • 1 столова ложка виноградного або яблучного оцту
  • 4 г розпушувача (або 2 г cremor tartaro – це інший тип розпушувача)
  • кілька крапель ванільною есенції (або пачку ванільного цукру)
  • дрібка солі

для оформлення

  • 300 г вершків 
  • 2 столові ложки цукру
  • полуниця, ківі або інші фрукти на вибір

Безе будемо готувати за допомогою міксера без зупинки, тому краще мати під під рукою всі необхідні продукти, щоб не метушитися. Цукор і крохмаль відразу змішайте разом. Увімкніть духовку на 250 ° С (без вентиляції!), поки приготуємо масу для безе вона розігріється до потрібної температури. Відокремлюємо білки від жовтків і починаємо збивати, додаємо дрібку солі, розпушувач і ванільну есенцію. Спочатку збиваємо на малій швидкості міксера і поступово перемикаємо на все більшу, це дозволить досягти більшої однорідності білкової піни. По одній ложці всипаємо суміш цукру і крохмалю (1), в останню чергу вливаємо оцет (2). Отриману масу викладаємо на деко, застелене пергаментом, формуємо з неї коло зі злегка піднятими краями (3). Якщо вважаєте за потрібне, можете позначити на пергаменті контури кола, я зазвичай роблю “на око”. Зменшуємо температуру духовки до 120-130 ° С і відправляємо туди безе на півтори години.

Нехай вас не бентежить, що корж майже відразу підрум’яниться, так і повинно бути, потім температура почне знижуватися і в результаті вийде білкова меренга з хрусткою скоринкою зовні і м’яка всередині (4). Після закінчення зазначеного часу вимикаємо духовку, трохи привідкриваємо дверцята, але залишаємо безе всередині до повного охолодження. Займемося оформленням нашого десерту. Для цього збиваємо охолоджені вершки з цукром і викладаємо їх на білковий корж (5). Зверху прикрашаємо нарізаними свіжими фруктами (6).

Безе можете спекти напередодні і навіть за два-три дні, за умови, що воно зберігатиметься в сухому місці, краще в закритій коробці. А ось оформляти краще незадовго до приходу гостей, максимум за 4-5 годин, щоб зберегти контраст хрусткої скоринки і внутрішньої м’якості меренги, солодості крему і кислинки свіжих фруктів. Їсти цей десерт можна і на наступний день, якщо він у вас залишиться…хоча ні, не залишиться …

Солодощі

Рецепт щастя за Калсоном – фруктовий пиріг під білковою піною
18.05.2019
Хрустики „фраппе” – справжній смак Карнавалу
28.02.2019
Класичний чамбеллоне – солодкий рятувальний круг
18.07.2018
Десерт „Тірамісу”
01.05.2018
Шоколадний пиріг з грушами – справжня солодка слабкість
18.10.2018