Імбирні пряники

Якби моїм ім‘ям (чисто гіпотетично!) назвали вулицю чи площу, було б приємно і трохи сумно. Приємно, бо це б означало що я зробила щось героїчне або принаймні досягла якихось видатних успіхів. Сумно, бо швидше за все, мене вже не було б серед живих. А світ без мене сумний, це точно! Якби моїм ім‘ям назвали зірку, мені б певно лестило, що якийсь романтичний чоловік втратив через мене голову. Або й не мав її зовсім, враховуючи, що витратив цілу копицю грошей за сумнівний „зірковий сертифікат“. Якби моїм ім’ям назвали ураган, я б серйозно замислилася, кому і чим змогла так насолити. Але якби моє ім‘я було у назві якогось вишуканого смаколика, я б точно знала, що той, хто його створив, зробив це від щирого серця.

Нещодавно я дізналася про існування печива під назвою Elisenlebkuchen. І хоч воно й трохи важке до вимови, та вважається, що то один із найкращих різновидів lebkuchen, тобто німецького імбирного печива. Та й жіноче ім‘я, що входить до назви, не є випадковим. Згідно із місцевою нюрнберзькою легендою, так звали єдину дочку відомого у місті кондитера. Він рано залишився вдівцем і віддавав усю свою любов дочці. Тому, коли Елізабет захворіла, були викликані всі довколишні лікарі. Та ніхто із них так і не зміг підняти дівчину на ноги. Отож, у безнадійному пориві врятувати дочку, батько вирішив створити для неї чудодійний смаколик. Він використав усі свої знання про цілющу дію спецій. Елізабет зі смаком їла те печиво і сили потихеньку почали до неї повертатися. Чи то дійсно печиво було таким цілющим, чи виздоровлення прийшло завдяки безмежній батьківській любові, легенда про те мовчить.

Проте солодощі зі спеціями з’явилися значно раніше. Вже у Стародавньому Римі, Греції та Єгипті готували „хліб” із додаванням меду, меляси та спецій. З часом цей звичай поширився і у кожній країні здобув свої типові характеристики. Найчастіше ласощі мали вигляд або м’якого пирога зі спеціями, або ж хрусткого печива. У деяких країнах виробництво імбирної випічки було прерогативою тих, хто належав до гільдії кондитерів, простим смертним було дозволено готувати їх тільки під час великих свят, як от Різдво чи Великдень. Якраз завдяки зв’язку із найважливішими святами року і виникли типові форми імбирного печива і найбільш знамениті – то Імбирні чоловічки та хатинки.

Вже саме випікання печива із п’янким ароматом спецій, що заповнюває увесь будинок, створює надзвичайну святкову атмосферу. А коли справа доходить до декорування пряників за допомогою білкової глазурі, починається справжня казка! Якщо ви ніколи раніше цим не займалися, щиро раджу почати саме зараз. Найкраще робити це разом із дітьми, зазвичай вони вельми охоче розмальовують святкове печиво. Можливо, перші спроби і не будуть мистецькими зразками, але ви все одно отримаєте неабияке задоволення. А добре потренувавшись, будете щоразу більше здивовані власною креативністю!

Отже, до справи! Складники:

  • для тіста
  • 350 г борошна
  • 150 г цукру
  • 100 г вершкового масла
  • 50 г меду
  • 1 яйце
  • дрібка солі
  • 2 кофейні ложечки харчової соди
  • 2 кофейні ложечки кориці
  • 2 кофейні ложечки меленого сухого імбиру
  • 1/2 кофейної ложечки меленої гвоздики
  • 1/2 кофейної ложечки меленого мускатного горіха
  • білкова глазур:
  • 1 білок
  • 150-200 г цукрової пудри
  • кілька крапель лимонного соку

У глибоку миску просійте борошно, додайте цукор, спеції, харчову соду та сіль. Влийте розтоплений на водяній бані мед та наріжте шматочками холодне масло (1). В мисці посічіть ножем масло з борошном до подрібнення, потім швиденько розітріть пальцями, допоки не утвориться крошковита маса. До неї додайте яйце (2) та швидко домісіть руками, щоб тісто не встигло нагрітися. Загорніть тісто у харчову плівку і залиште у холодильнику хоча б на півгодини, але найкраще – на цілу ніч. До речі, склад та пропорція спецій у тісті є орієнотовними. Якщо якась із спецій вам не до вподоби, можете зменшити кількість, зовсім виключити або ж замінити на якусь іншу, додавши, наприклад, кардамон, перець чи лимонну цедру. Експериментуючи таким чином, можна створити унікальний букет, що зробить ваше печиво неповторним.

Коли тісто добре охолодиться, розкачайте його у пласт товщиною 4-6 мм. За допомогою форм для печива виріжте бажані фігурки (3): зірочки, ялинки, сердечка, сніжинки, ну і, звісно, класичних чоловічків. За бажання можна зробити перед випіканням дірочку у верхній частині кожного пряника, це дозволить збирати їх у гірлянди чи використовувати у якості ялинкових прикрас. Варто лише пам’ятати, що тісто постійно повинно залишатися холодним, тому виймайте із холодильника тільки необхідну його порцію, а всі обрізки повертайте відразу назад до наступного розкочування. При нагріванні тісто стає липким і з ним важко працювати.

Випікайте печиво у розігрітій до 180° С духовці 10-12 хвилин і залишіть на листі до повного остигання. Готове печиво можна прикрасити за допомогою айсинга, тобто, білкової глазурі. Для цього збийте яєчний білок і, як тільки почне формуватися піна, додавайте потроху просіяну (обов’язково!) цукрову пудру, а у кінці збивання – кілька крапель лимонного соку. Перекладіть отриману масу до кондитерського мішка із насадкою з дуже маленьким отвором (1-2 мм), або ж до згорнутого конусом пергаменту чи щільного поліетиленовою мішечка з маленьким отвором у кутику. Розмалюйте пряники так, як вам підказує фантазія. Малюнок може бути просто білим, на темних коржиках він виглядає дуже святково. Та за бажання можна і підкрасити айсинг харчовими барвниками. Залишіть печиво до повного висихання глазурі. Про деякі ідеї розпису імбирних пряників незабаром з’явиться допис у нашій рубриці „Ідеї за дві копійки”. Не проґавте!


Солодощі

Хрустики „фраппе” – справжній смак Карнавалу
28.02.2019
„Англійський суп”: торт чи ложковий десерт?
31.01.2021
Десерт Бонéт – знімайте капелюхa!
10.11.2019
Неаполитанська пастьєра: пиріг, що дарує усмішку!
27.03.2020
Шоколадний пиріг з грушами – справжня солодка слабкість
18.10.2018